Заповіт і договір спадкування мають схожі положення щодо прав власності, на відміну від договору довічного утримання, де права на майно переходять до набувача одразу.

Про це інформує Нотаріальна палата України, яка підготувала інфографіку – пам’ятку для власників житла, що містить пояснення особливостей і переваг заповіту, спадкового договору та договору довічного утримання.

Щодо оформлення заповіту, варто зазначити, що особа має право вільно розпоряджатися своїм житлом. Заповідач може змінювати зміст заповіту будь-яку кількість разів протягом життя, при цьому право власності на майно залишається за ним. Спадкоємець отримує спадщину і оформляє право власності протягом шести місяців після смерті заповідача.

При оформленні спадкового договору право власності також залишається за відчужувачем до його смерті. Проте нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості з моменту укладання договору, і заповіт у таких випадках не має юридичної сили.

Право власності на майно за спадковим договором також виникає після смерті відчужувача, однак спадкоємець не повинен чекати півроку. Він може звернутися до нотаріуса раніше, щоб зняти заборону на відчуження,однак зобов’язаний виконувати умови, прописані у спадковому договорі.

Договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін або за рішенням суду під час життя учасників угоди.

При укладенні договору довічного утримання важливо пам’ятати, що право власності на майно переходить до набувача одразу; нотаріус реєструє цей перехід одночасно із підписанням угоди.

Проте на майно накладається заборона на відчуження, і щоб розпоряджатися ним після смерті власника, набувач повинен звернутися до нотаріуса для скасування цієї заборони.

Основною умовою цієї угоди є обов’язок набувача надавати довічне утримання відчужувачу на умовах, які визначені в договорі.

Договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, навіть під час життя учасників.