У вересні уряд України запропонував у проєкті державного бюджету на 2026 рік підвищення виплат за народження дитини з 41 200 до 50 тисяч гривень. Цю ініціативу необхідно ще затвердити в парламенті під час розгляду бюджету. Також тривають дискусії щодо можливості державного фінансування такого підвищення та його ефективності у воєнний час на фоні високої інфляції.
Світлана Аксьонова, кандидат економічних наук та провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи, пояснила, що збільшення виплат не слід розглядати як стимул до народжуваності, а швидше як підтримку для сімей, які вирішили народити дитину в цей непростий час.
На думку експерта, більшість сімей використовують ці кошти для реалізації вже існуючого бажання мати більше дітей, а не як стимул до планування сім’ї. Тільки в окремих випадках виплата стала причиною для родин народити більше дітей, ніж вони цього планували.
Аксьонова зазначає, що різниця між 41 та 50 тисячами гривень є незначною, але поява одноразової виплати є позитивним аспектом, оскільки саме після народження дитини потреби сім’ї збільшуються. Вона звертає увагу на те, що незрозуміло, якою буде щомісячна допомога по догляду, оскільки в минулому виплати надавалися частинами, що створювало додаткові труднощі для родин.
Експерт вважає, що запропоноване підвищення виплати не зможе вирішити проблему знецінення коштів через інфляцію. У 2014 році допомога складала 40 прожиткових мінімумів, а тепер тільки 20. Вона пропонує встановити суму на рівні щонайменше 25 прожиткових мінімумів і прив’язати її до соціальних стандартів.
За словами Аксьонової, виплати мають бути однаковими для всіх регіонів, оскільки кожна дитина повинна вважатися однаково цінною для держави. Водночас експерт вважає, що допомога має зростати із кожною наступною дитиною, оскільки народження другої дитини є більш складним рішенням для сімей.
Експерт також підкреслює важливість комплексної політики, яка включає адекватні суми виплат, продумані механізми догляду за дітьми та умови для поєднання роботи і батьківства. Лише в цьому випадку можна сподіватися на позитивні зміни в демографічній ситуації.
Аксьонова відзначає, що проблема демографічної кризи не можлива до вирішення лише за рахунок підвищення народжуваності, і наголошує на необхідності залучення мігрантів для стабілізації чисельності населення. Навіть у разі “демографічного дива” Україні знадобиться багато років, щоб компенсувати зростання населення, тому міграція залишається важливим фактором.