Продаж квартири, будинку або частки в нерухомості, що належить дитині, в Україні не є звичайною майновою операцією. Навіть якщо батьки погоджуються на угоду, цього недостатньо: до її укладення необхідно отримати дозвіл органу опіки та піклування.
Про це повідомляє Мін’юст.
Саме цей орган має перевірити, чи не призведе відчуження майна до погіршення становища дитини. Без відповідного рішення нотаріус не зможе посвідчити договір.
Що змінюється після досягнення 14 років
Порядок оформлення залежить від віку власника. До 14 років дитину в таких правочинах представляють батьки або інші законні представники.
Для укладення угоди необхідна згода обох батьків. Якщо правочин здійснює лише один із них – згода другого має бути нотаріально посвідчена.
Після 14 років дитина вже сама бере участь у правочині, оскільки має неповну цивільну дієздатність. Водночас згода батьків або законних представників і дозвіл органу опіки все одно залишаються необхідними.
Орган опіки перевіряє не сам факт продажу, а його наслідки
Основне питання під час розгляду заяви – чи буде після угоди гарантоване право дитини на житло та чи не зменшаться її майнові права. Документи перевіряє служба у справах дітей. Після цього орган опіки ухвалює рішення про можливість проведення правочину. Звернутися за дозволом можна до районної державної адміністрації в Києві або Севастополі чи до відповідного виконавчого органу місцевої ради.
На перевірку документів відводять 10 робочих днів
Служба у справах дітей розглядає подані документи протягом 10 робочих днів. Загальний строк розгляду заяви органом опіки може становити до одного місяця.
За результатами перевірки батьки отримують дозвіл або мотивовану відмову. Якщо рішення органу опіки вважають необґрунтованим, його можна оскаржити в судовому порядку.
У яких випадках дозвіл можуть не надати
Однією з головних підстав для відмови є ситуація, коли запропонована угода звужує майнові чи житлові права дитини. Перешкодою також можуть стати відсутність згоди між батьками, судовий спір щодо нерухомості, позбавлення одного з батьків батьківських прав, відібрання дитини від батьків або розгляд відповідної судової справи.
Окремо враховуються неправдиві відомості в документах та інші обставини, які можуть свідчити про ризик порушення інтересів дитини.
Водночас закон передбачає випадки, коли для проведення правочину не потрібна згода одного з батьків. Зокрема, це можливо, якщо він перебуває в полоні, визнаний безвісно відсутнім, його місце перебування невідоме або він тривалий час окремо проживає від дитини та не бере участі в її вихованні й утриманні.