Про це йдеться в новому дослідженні Польського економічного інституту (PIE), опублікованому у виданні Rzeczpospolita.

Експерти з’ясували, що для українських мігрантів у Польщі найважливішими факторами є легальний статус, стабільна робота та адекватна зарплата. У той же час соціальні виплати та можливості інтеграції в польське суспільство мають другорядне значення для більшості з них.

В Польщі легально проживає понад 1.5 мільйона українців

Згідно з даними PIE, в Польщі легально перебуває понад 1.5 мільйона українців. З них майже 964 тисячі мають статус PESEL UKR, підтверджуючий тимчасовий захист. Приблизно 482 тисячі отримали дозволи на тимчасове проживання, ще близько 58 тисяч — на постійне.

Крім того, 854 тисячі українців сплачують внески до системи соціального страхування ZUS, що становить близько 5% усіх застрахованих у Польщі. У польських школах навчається близько 300 тисяч українських дітей, а ще більше 47 тисяч українців отримують вищу освіту.

Експерти зазначають, що українці зазвичай швидко знаходять роботу — рівень зайнятості серед них становить 75–85%. Однак, навіть маючи роботу, це не завжди є гарантією того, що вони залишаться в Польщі надовго. Важливу роль відіграють соціальні зв’язки, відчуття належності та особисте ставлення до Польщі.

Дослідження також показує, що навіть ті українці, які добре інтегровані, можуть ухвалити рішення про виїзд, тоді як менш адаптовані іноді залишаються через відсутність альтернатив.

Чотири соціальні групи

У PIE підкреслюють, що українську спільноту в Польщі не слід зводити лише до поділу на довоєнних мігрантів та біженців після 2022 року. Дослідники виділили чотири соціальні групи, які суттєво відрізняються одна від одної.

Найбільша група — “гості”, до якої належить близько 39% українців. Це переважно чоловіки, які займають прості професії або працюють на посадах середньої кваліфікації. Більшість із них приїхали до Польщі після початку війни у 2022 році.

Друга за чисельністю група — “мандрівниці” (30%). Більшість із них — молоді жінки, які працюють у сфері послуг, медицини, освіти чи торгівлі. Вони відкриті до нових можливостей, але, як правило, розглядають своє перебування в Польщі як тимчасове та планують повернення в Україну.

Ще 16% складають “прибульці” — люди без постійної роботи. Частина з них активно шукає роботу, інші в даний момент не працюють. Це переважно жінки, які проживають у Польщі до чотирьох років та не мають чітких життєвих планів.

Найменша група — “осадники”, що складає 15%. Це українці, здебільшого чоловіки, які живуть у Польщі понад чотири роки, володіють мовою, мають стабільну роботу та гарно інтегровані. Саме вони найчастіше розглядають Польщу як країну для тривалого проживання.

За прогнозами PIE, польський ринок праці можуть покинути близько 300 тисяч “гостей” та приблизно 285 тисяч “мандрівниць”. Водночас, майже 40% українців можуть залишитися в Польщі на постійній основі, зокрема ті, хто планує отримати громадянство.

Аналітики зазначають, що рішення залишитися або виїхати — це більше психологічний та емоційний вибір, а не лише питання фінансового благополуччя. Дослідження показує, що відчуття зв’язку з країною впливає на це рішення вчетверо сильніше, ніж економічні чинники.

Слід зазначити, що рівень соціальної та економічної інтеграції українських іммігрантів у Польщі продовжує зростати вже третій рік поспіль завдяки покращенню ситуації на ринку праці, зростанню фінансової незалежності, розширенню контактів з поляками та поліпшенню знання польської мови. Водночас зменшується частота та обсяги грошових переказів в Україну з Польщі.