Як за $360 “придбали” права на всі картини

Іван Марчук опинився в епіцентрі конфлікту через угоду, яка фактично позбавила його контролю над власними творами. Все почалося 12 травня 2020 року, в день його 84-річчя, коли його привітав колишній народний депутат Михайло Апостол. У наступні дні він запросив довгострокову асистентку художника Тамару Стрипко на зустріч з адвокатом Сергієм Павленком і бізнесменом Михайлом Синицею.

За словами Стрипко, Апостол пред’явив їй документ і запевнив, що він матиме юридичну силу лише після нотаріального посвідчення. Потім компанія вирушила до майстерні Марчука, де, після виходу Апостола, художник підписав документи, не ознайомившись з ними, вважаючи, що вони ще не набрали чинності.

Насправді, угода надавала чотирьом особам виключні права на всі картини Марчука терміном на 100 років за символічну суму в $360. Хоча в документі вказувалося, що художник має отримувати 5% роялті, жодних виплат він не отримав.

Це виглядає курйозно з огляду на ринкові реалії: колекція митця налічує понад 5 тисяч робіт, середня вартість яких становить $5-10 тисяч, а деякі полотна продаються за сотні тисяч. Наприклад, у 2024 році “Зійшов місяць над Дніпром” була продана за $300 тисяч, а “Сад спокуси” у 2022 році – за $120 тисяч.

Важливим є те, що в угоді зазначалося, що нотаріальне посвідчення не потрібно. Таким чином, Марчук підписав документ, покладаючись на неправдиву інформацію Апостола.

Наразі художник оскаржує угоду в суді, а його асистентка називає цю ситуацію “аферою століття”.

В інтерв’ю Марчук підтвердив, що давно знайомий з Апостолом, який, будучи співголовою тернопільського земляцтва, періодично відвідував його майстерню в Києві.

Митець зазначає, що договір насправді підсунули йому, і він підписав його неперевіряючи. “Коли примірники договору забрав Синиця і залишив майстерню, моя асистентка наполягла на тому, щоб його прочитати. Я одразу ж зателефонував Апостолу і вимагав не вживати жодних дій, пов’язаних із авторськими правами на мої твори,” – підкреслює Іван Марчук.

За його словами, Апостол запевнив його, що угода скасована, але через чотири роки виявилося, що Апостол і підписанти вважають договір чинним.

Справа продовжує розглядатися в суді

Іван Марчук ініціював судовий процес, який триває вже п’ять місяців. В один із днів один із відповідачів подав клопотання про відвід судді, звинувативши його в упередженості. Він також стверджував, що суддя пропустив етап мирного врегулювання, що не є правдою.

На одному з засідань суддя поцікавився, чи готові сторони до примирення, але адвокат Марчука відповіла, що це неможливо.

Відповідач намагався переконати суд у тому, що асистентка художника вводить його в оману, заважаючи контактувати з Марчуком.

Врешті-решт, клопотання про відвід судді було відхилено через відсутність доказів на користь тверджень заявника, які носили суб’єктивний характер.

“Вино Марчука”: спроба втягнути сторонню компанію у конфлікт

Спір навколо авторських прав міг виникнути раніше — випадкова зустріч могла залучити сторонню компанію. Влітку 2024 року Наталія Бурлаченко, власниця бренду Big Wines, зустрілася з Михайлом Апостолом в кафе. Дізнавшись про використання зображень картин Марчука на етикетках їхніх вин, Апостол заявив, що володіє правами на ці твори.

Бурлаченко, яка з 2022 року працює з Марчуком на законних підставах, була приголомшена цими словами і наступного дня звернулася до асистентки художника. Це стало повною несподіванкою для команди Марчука.

За час співпраці Big Wines використовувала п’ять робіт митця, і художник дав дозвіл на ще десять.

Махінації з картинами: “Це вже сталося раніше”

Іван Марчук уже потрапляв у подібні ситуації раніше. У 2017 році він передав агенту картину, оцінювану у $10 млн, нібито для виставки в музеї “Прадо” в Мадриді. Проте виставки не відбулося, а агент зник із горизонту.

Марчук звернувся до поліції, яка швидко знайшла шахрая. Важливий момент: тодішній радник міністра внутрішніх справ публічно коментував цю справу від імені відомства.