Асоціація прифронтових міст і громад підготувала пропозиції до державної стратегії політики щодо внутрішньо переміщених осіб, які мають бути реалізовані до 2030 року, і надіслала їх до уряду. Зараз документ проходить етап громадського обговорення.
Що пропонують
Станом на сьогодні, більше ніж 4,6 мільйона українців мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що є серйозним викликом для держави, її економіки та ринку праці. Проте існуюча система підтримки ВПО залишається фрагментарною і неефективною. Соціальні, житлові та економічні інструменти працюють в ізоляції, без загальної логіки, а відповідальність розподілена серед різних державних установ.
Пропозиції Асоціації сформувалися на основі практичного досвіду громади, яка з початку повномасштабної війни займається прийомом, розміщенням та інтеграцією переселенців в складних умовах безпеки. Основною проблемою АПМГ є відсутність єдиного центру координації державної політики по роботі з ВПО. Різні державні органи ухвалюють та реалізують рішення без синхронізації, що ускладнює побудову цілісної системи підтримки.
Крім того, тривала відсутність скоординованої державної політики призвела до ситуації, коли значна частина навантаження лягла на плечі місцевих громад. Саме на рівні громади відбувається більшість рішень – від розміщення населення до соціальної та економічної інтеграції, але без достатніх ресурсів і чіткої моделі з боку держави.
Ключова пропозиція АПМГ – створення єдиної системи підтримки ВПО, яка б охоплювала всі етапи після переміщення: від початкової допомоги до інтеграції в нове середовище або повернення. Основою цієї моделі має стати людина з індивідуальним супроводом. Зокрема, передбачається призначення відповідального спеціаліста – соціального менеджера для супроводу кожного переселенця, який би координував доступ до допомоги, житла, роботи та послуг, а також взаємодіяв з усіма державними і місцевими організаціями.
Окрім того, пропонується створити комплексну модель інтеграції – "житло + робота + послуги". Це означає, що питання житла, працевлаштування та отримання послуг мають вирішуватися в комплексі, адже без цього неможливо досягти справжньої інтеграції людей.
Перейти від тимчасових рішень до системної моделі
Також важливе місце займає житлова політика. АПМГ пропонує перейти від тимчасових рішень до системної моделі, яка включає розвиток соціальної та муніципальної оренди, створення житлових фондів, підтримку будівництва нового житла і механізми компенсації за знищене чи втрачене житло.
Запропоновані зміни також стосуються фінансової політики. Передбачається перехід до моделі, що враховує реальні умови життя, безпекову ситуацію та вартість життя. Зокрема, пропонується запровадження обов’язкової щорічної індексації виплат для ВПО, щоб вони відповідали реальним витратам та забезпечували передбачуваність системи підтримки.
Крім того, планується створення спеціального режиму підтримки для прифронтових територій, а також підвищений рівень фінансування та механізм прямої субвенції з державного бюджету на кожного ВПО, що навіть проживає в громаді та отримує послуги. Це дозволить компенсувати додаткове навантаження на місцеву інфраструктуру у соціальній, освітній, медичній та житлово-комунальній сферах. Додатково пропонується посилити житлові механізми і підтримку зайнятості.
Асоціація наголошує, що без таких системних змін державна політика для ВПО залишиться лише сукупністю окремих інструментів та не забезпечить ані інтеграції людей, ані відновлення громад.
Один із представників АПМГ підкреслив, що нинішня система, яка змушує людей самостійно вирішувати всі питання, від оформлення допомоги до пошуку житла і роботи, є неефективною і потребує кардинальних змін. Асоціація сподівається на те, що їхні пропозиції будуть враховані урядом при доопрацюванні стратегії, задля створення дієвої політики, що дозволить забезпечити реальну інтеграцію ВПО та підтримку громад.