Понад три роки Україна живе в умовах війни, яка впливає на всі аспекти життя суспільства – від економіки до емоційного стану громадян. За даними 12-ї хвилі дослідження Gradus Research, попри втому та невизначеність, українці зберігають рішучість і готовність боротися за майбутнє.
Опитування проводилося з 16 по 18 травня 2025 року методом заповнення анкети у мобільному застосунку Gradus. У дослідженні взяли участь 1000 осіб віком 18–60 років, що проживають у містах з населенням понад 50 тисяч. Території з активними бойовими діями або тимчасово окуповані не включалися до вибірки.
Втома посилюється, але надія не зникає – результати дослідження
Згідно з результатами опитування, 87% респондентів перебувають у стані психологічної напруги. Найпоширенішими відчуттями залишаються:
- виснаження – 55%,
- напруження – 41%,
- надія – 36%.
У порівнянні з 2024 роком, показники демонструють зростання, що вказує на збільшення ментального навантаження, але незламну стійкість.
Ринок праці в Україні: стабільність попри виклики
Попри продовження бойових дій, 59% українців мають стабільну роботу й отримують дохід. Показник фактично не змінився з 20024 року. Частка безробітних залишається на рівні 26%.
Водночас найбільше проблем із працевлаштуванням мають молоді люди до 24 років та особи передпенсійного віку – 55–60 років. У цих категорій рівень безробіття сягнув 39%. Зниження доходів у порівнянні з довоєнним періодом зазначили 50% опитаних, причому найбільший фінансовий спад зафіксовано серед старшого покоління.
Армія залишається опорою держави
Найвищий рівень довіри українці висловлюють до Збройних Сил України – 58% респондентів вважають армію найбільш надійною інституцією. Українці довіряють Президенту – 31% та волонтерським організаціям – 29%.
55% опитаних заявили про готовність залишатись у своєму місті навіть за умов посилення бойових дій. 11% розглядають варіант виїзду за кордон.
Завершення війни – питання часу
Віра в перемогу залишається рушійною силою. 19% українців очікують завершення війни до кінця 2025 року – на 7 пунктів більше, ніж торік. 13% прогнозують кінець бойових дій у 2026 році, тоді як третина респондентів готуються до тривалого протистояння.
50% опитаних вірять, що Україна вийде з війни сильнішою, а 35% вважають, що на повну відбудову держави потрібно щонайменше 5 років. 20% респондентів більш оптимістична й очікує швидкого відновлення.
Мовне питання – чи почали говорити рідною
Один із важливих показників внутрішньої трансформації суспільства — ріст вжитку державної мови в побуті. У травні 2025 року 72% українців говорять українською вдома, що перевищує показники початку війни 53% у квітні 2022-го.
Коментуючи результати дослідження, засновниця Gradus Research Євгенія Близнюк зазначила:
"Дванадцята хвиля дослідження чітко демонструє адаптаційні реакції українців на багаторічну кризу. Втома перетворилася на фон, на якому формується новий тип стійкості — з глибоким відчуттям реальності, але без втрати надії. Віра в перемогу та щасливе майбутнє — це не про оптимізм, а про внутрішній імператив, якого тримається суспільство".
Чи можуть жінки стати кадровим резервом у війні
Українські жінки готові працювати у сферах, які традиційно вважаються чоловічими — ІТ, технічних спеціальностях, логістиці, менеджменті та інше. За результатами опитування Biasless разом із Gradus Research, понад 50% жінок цікавиться такими професіями та готові навчатися, щоб покрити кадровий голод на фоні війни.
Основні мотиви для переходу — висока оплата праці, зручний графік роботи та перспективи кар’єрного росту. Водночас жінкам бракує підтримки у вигляді безплатних курсів, наставництва від роботодавців і можливості проходити навчання дистанційно.
Більшість респонденток високо оцінюють власний потенціал і роль жінок на керівних посадах у технічних і стратегічних сферах. Дефіцит кадрів – це не відсутність талановитих людей, а зниження можливостей держави через безперервну війну. Від роботодавців і влади залежить, чи може країна повністю використати ресурс. Інституції повинні створити умови для навчання, мотивації та кар’єрного розвитку.
Нагадаємо, минулого року 19% українців у Польщі планували залишитися там назавжди. Цьогоріч показник знизився до 13,2%, що свідчить про зростаючу незадоволеність умовами проживання.