Про це повідомляє Міжнародний валютний фонд, надаючи відповідні дані.

Зміни в структурі боргових зобов’язань незначні, проте тенденції в державному і приватному секторах мають різний характер. Приватний борг зазнав зниження, в той час як державні запозичення продовжують зростати, компенсуючи зменшення кредитування домогосподарств та бізнесу.

Обсяг приватного боргу зменшився до нижче 143% світового ВВП, що є найнижчим показником з 2015 року, через зниження боргового навантаження на домогосподарства та невеликі зміни в зобов’язаннях нефінансових компаній. Найбільше ж зросли державні запозичення, досягнувши 93% ВВП.

У доларовому еквіваленті загальна сума боргу становила приблизно 251 трильйон доларів. З цієї суми державний сектор накопичив близько 99,2 трильйона, тоді як приватний сектор зменшив обсяг своїх зобов’язань до 151,8 трильйона доларів.

Серед глобальних даних спостерігається значна різниця між країнами та групами економік. США та Китай залишаються основними учасниками у формуванні світової боргової динаміки. У США минулого року державний борг зріс до 121% ВВП з 119%, тоді як приватний борг зменшився на 4,5 відсоткового пункту, опустившись до 143%. У Китаї ситуація інша: державні запозичення піднялися до 88% ВВП, а приватний борг зріс на шість пунктів, досягши 206% ВВП. Інші розвинені країни демонструють різну динаміку.

Так, у Франції та Великій Британії державний борг продовжує зростати, тоді як у Японії, Греції та Португалії він знизився, що в цілому дозволило зменшити середній показник по розвинених економіках на більше ніж 2,5 процентного пункта, до 110% ВВП. Серед країн, що розвиваються, за винятком Китаю, середній державний борг зменшився до менше ніж 56%.

Приватне кредитування в світі також має нерівномірний характер. У США воно значно зменшилось, тоді як у Китаї зросло завдяки активним запозиченням нефінансових корпорацій попри кризові явища в секторі нерухомості. У країнах, що розвиваються, ситуація також неоднорідна. У Бразилії, Індії та Мексиці приватний борг зріс завдяки активності корпоративного сектора та відчутному покращенню короткострокових економічних прогнозів. У свою чергу, в Чилі, Колумбії та Таїланді він зменшився через песимістичні прогнози зростання.

Причини зростання боргу

Основними факторами зростання державного боргу є стійкі високі бюджетні дефіцити, які в середньому складають близько 5% ВВП. Це викликано витратами, пов’язаними з пандемією COVID-19, включаючи соціальні програми і субсидії, а також зростанням витрат на обслуговування боргу.

У приватному секторі скорочення зобов’язань у багатьох країнах відбувається у контексті слабких прогнозів економічного зростання, високих кредитних ставок і ефекту витіснення, коли активні державні запозичення ускладнюють бізнесу доступ до фінансування.

У Китаї зростання приватного боргу переважно стосується нефінансових корпорацій, що зумовлено достатньою кількістю кредитних ресурсів, особливо у стратегічних галузях. У країнах з низьким рівнем доходу динаміка боргових показників визначається додатковими факторами, такими як погано розвинені фінансові ринки та обмежена ліквідність.

Міжнародний валютний фонд підкреслює, що уряди повинні розробляти надійні середньострокові стратегії скорочення державного боргу, щоб уникнути тиску на приватний сектор і запобігти витісненню інвестицій. Підтримка сприятливих умов для економічного зростання і зниження невизначеності може також спровокувати зменшення державних зобов’язань і стимулювати розвиток приватних інвестицій.

Що стосується України, то у першій половині 2025 року витрати на погашення і обслуговування державного та гарантованого державою боргу досягли 510,9 млрд грн, що на 25% більше, ніж минулого року. Кожна шоста гривня бюджетних надходжень була використана на ці цілі.